Аналіз зразка кукурудзи, взятого під час збирання врожаю, дозволяє визначити кормову цінність силосу, з тим щоб розрахувати, які добавки потрібно використати в раціоні. Слід узяти до уваги, що звіт лабораторії стосується лише наданого зразка, тому умови забору матеріалу на аналіз і його зберігання мають вирішальне значення для точності результату. Ці умови визначають, наскільки достовірними і показовими будуть результати аналізу.
Основні хімічні показники аналізу
Вміст сухої речовини
Зазвичай кукурудзу на силос збирають при вмісті в рослині 30−35% сухої речовини (СР). Перевищення показника має сигналізувати виробникові про ризик нагрівання корму у сховищі під час зберігання і після відкривання через розвиток мікроорганізмів (ферменти і пліснява) в занадто сухій силосній масі.
Цей ризик підвищується у разі збирання врожаю з більш ніж 35% СР, особливо якщо стебла подрібнено на великі фракції й погано ущільнено.
Мінеральні речовини (або зола)
Мінеральні речовини становлять у середньому 4% в структурі СР силосної кукурудзи. Якщо їх більш як 6%, то це значить, що в силосі присутня земля (пил, бруд і т.п.), отже — є ризик поширення масляно-кислих бактерій.
Азотисті сполуки або сирий протеїн
З огляду на потреби худоби кукурудза відносно бідна на білок (6−7% СР). Більше того, його вміст зменшується зі збільшенням урожайності культури (при дозріванні, наприклад). Можна зробити висновок, що низький уміст азотистих сполук у кукурудзі пов'язаний з високою врожайністю! Потрібно визначати рівень білка в кукурудзі для підтримання належного балансу азоту в раціоні жуйних тварин.
Розчинні вуглеводи
Це структурні елементи, що утворюються безпосередньо в результаті фотосинтезу і циркулюють у рослині (сік) та її клітинах. Вміст вуглеводів варіюється залежно від періоду збирання кукурудзи або від умов зберігання зразків: середнє значення й діапазон варіювання зменшуються, коли змінюється вміст СР. При 30% СР середній уміст розчинних вуглеводів становить 6% (від 0 до 15%), що забезпечує хороше зберігання корму. Вуглеводи необхідні для бродіння силосу. Під дією бактерій в анаеробному середовищі вони перетворюються на органічні кислоти, зокрема на молочну. Їх уже практично немає в силосі, який перебродив і згодовується худобі. Невелика їх кількість у силосі може свідчити про погане зберігання зразка (недостатнє охолодження, занадто повільне просушування тощо). Це також може бути наслідком висушеності стебел.
Крохмаль
Крохмаль є кінцевою формою накопичення вуглеводів у зерні і в основній його складовій. Загалом у рослині міститься в середньому 30% крохмалю, хоча його кількість може варіюватися від 0 до більш як 40%. Вміст крохмалю і кількість зерна взаємопов'язані. В процесі дозрівання зерна крохмалю більшає. З точки зору кормової цінності крохмаль повністю засвоюється і таким чином підвищує енергетичну цінність кукурудзи.
У годівлі молочної худоби чи відгодівлі крохмаль особливо цінується як енергетичний компонент, проте надмірний його вміст перешкоджає належній засвоюваності корму (втрати через швидке проходження по кишечнику тварини і ризик субклінічного ацидозу). Використання як корму багатої на крохмаль кукурудзи, пізно зібраної і/чи за сприятливих умов вирощеної, потребує використання добавок, щоб у раціоні молочних корів рівень крохмалю не перевищував 28%.
Графік 1. Рівень крохмалю, вуглеводів, сирого білка та НДК при різному рівні СР в силосі
Вміст крохмалю не визначає засвоюваність усієї рослини, вона залежить від кількості незасвоюваних волокон (клітковини).
Таблиця 1. Зміни хімічного складу й енергетичної цінності на різних стадіях вегетації
Клітковина
Це елементи перегородок клітин рослини. Вони складаються з частинок, які не перетравлюються в кишечнику (лігнін), а також вуглеводів, що здатні частково перетравитись, — целюлоза, геміцелюлоза. Останні поєднані з елементами лігніну, що робить їх частково неперетравними в кишечнику.
Визначення кормової цінності за результатами аналізу
Використання силосної кукурудзи базується на її високій енергетичній цінності, яка залишається стабільною в силососховищі. Силосна кукурудза відносно бідна на білки, вітаміни та мінерали. Тому її потрібно доповнювати іншими компонентами. Енергетична цінність і вміст азоту в силосній кукурудзі розраховуються на основі даних про її хімічний склад. Використовувані формули було розроблено вченими за результатами дослідження продуктивних тварин (молочне виробництво і відгодівля). Методи й одиниці розрахунків установлюються для кожної країни окремо.
Поняття кормова цінність враховує ступінь засвоюваності корму тваринами й поживну цінність кожного кілограма сухої речовини, тобто вміст у ньому енергії, протеїнів, мінеральних елементів чи вітамінів. Розглядаються різні параметри, основними з них є енергетична і протеїнова цінність.
Енергетична цінність виражає вплив силосу на надої (UFL=силосно-молочні одиниці) чи прирости м’яса (UFV=силосно-м'ясні одиниці). Оцінка енергетичної цінності силосу й додаткових видів кормів дозволяє судити про те, наскільки енергетична поживність кормів задовольняє потреби тварин. Енергетична цінність і засвоюваність силосу взаємопов'язані; це означає говорити про одне й те ж, але різними одиницями.
Наведемо приклад: еталонна силосна кукурудза з 30-процентним умістом крохмалю досягає цінності 0,91 силосно-молочних одиниць (UFL), якщо згодовується тваринам без обмежень/вволю; для збалансованості раціону додається приблизно 3,1 кг регулятора азоту і 300 г мінерального корму, що містить в основному карбонат кальцію. В такому разі споживання кукурудзи сягає 15 кг СР.
Такий раціон покриває потреби корови з продуктивністю 22 кг молока з умістом жиру 42 г і білка 33 г на кілограм.
Також розраховуються потреби тварин в азотистих сполуках (протеїнові). Раціон розробляється з метою покрити потреби тварин у білках, враховуючи внесок кожного виду корму.
Норма споживання корму відповідає кількості, яку може з'їсти тварина для виробництва молока (наприклад, доросла дійна корова масою 600 кг з молочною продуктивністю 25 кг) чи м’яса.
Графік 2. Хімічний склад силосної кукурудзи залежно від фізіологічної фази
Джерело: Réseau Prélude 1999.
Норма споживання корму залежить від типу силосу. Кількість споживання залежить від конкретної тварини — вид, розмір, продуктивність.
Джерело: Технологія вирощування кукурудзи на зерно і силос в Центральній та Східній Європі. ARVALIS Institut du Vegetal, 2016.